Галина Миколаївна, вже третю годину крутилася біля плити. Нарешті, син з невісткою запросили жінку в гості на Новий Рік.
Галина намагалася приготувати побільше смачної їжі. Не те, щоб її невістка Ірочка, погано готувала. Вона як і вся нинішня молодь, годувала сім’ю напівфабрикатами і бутербродами.
Ще вчора, у Галини не було ніякого передсвяткового настрою. Але пізно ввечері, дзвінок від сина все виправив. Галя відразу ж прикрасила ялинку, і пішла в супермаркет за продуктами.
На вулиці кружляли сніжинки в повітрі, яскраво мерехтіли в світлі ліхтарів. Скрізь була святкова атмосфера. Здавалося, ще трохи, і обов’язково станеться якесь диво.
Накинувши дві важкі сумки з олів’є, голубцями і т. д., Галина зрозуміла, що ноша у неї непідйомна. На роздуми часу не залишалося, довелося викликати таксі. До Нового Року, залишалося всього кілька годин, тому машину довелося чекати дуже довго, ще й платити за подвійним тарифом.
– Що ж ви такі тягарі тягнете?! – докірливо промовив таксист, і забрав у Галини сумки.
– Акуратніше, будь ласка! Каструльку з голубцями не переверніть! – вигукнула жінка.
– Не турбуйтесь. Все доставимо в кращому вигляді! – пожартував сивочолий, приємний водій. – Голубці! Я вже сто років не їв їх! – мрійливо вимовив таксист.
– Так уже й сто років? Чи не перебільшуєте? – Галина з чоловіком весело розсміялася і рушили в дорогу.
– Мене звати Аркадій, – представився водій. – Зараз в місті страшні затори, але я постараюся довести вас якнашвидше.
– Буду вам дуже вдячна, – посміхнулася Галина.
Пробки дійсно були дуже великими. Таксі вже цілу годину стояло в центрі міста без руху. Галина задрімала, прихилившись до віконця, а Аркадій, з кимось жваво розмовляв по телефону. Раптом, і у жінки задзвонив телефон.
– Алло! Синку? Я вже їду. Скільки їжі наготувала, що довелося взяти таксі! – хвалилася Галина.
– Мам, тут така справа … Загалом, нас несподівано покликали в гості сьогодні. Це шеф Іри, зрозумій, ми не може відмовити йому.
– А як же їжа? Адже я для вас старалась … – Галя замовкла на півслові, і скинула дзвінок.
Жінка притулилася до вікна і заплакала так гірко, як маленька дитина, у якої забрали улюблену іграшку. Все своє життя, Галя присвятила єдиному синові. Вона рано овдовіла, але навіть і не думала про своє особисте життя, жила тільки заради Кості. І ось вона, подяка.
– Галино, що з вами? Вам погано? Може вікно відкрити? – злякався таксист.
– Все нормально! – махнула рукою жінка.
– Потерпіть трохи, нам зовсім трохи залишилося.
– Аркадію, ви можете відвезти мене назад? – запитала у водія.
– Звичайно! У вас неприємності?
– Все добре, – спробувала посміхнутися Галина.
– Ось це правильно! Скоро Новий Рік, не можна сумувати в таке чудове свято. Ви знаєте, що якщо рівно опівночі загадати бажання, то воно неодмінно збудеться. Я ось зараз відвезу вас, заїду в кулінарію за салатами і додому. Шкода, ялинку, не встиг поставити – міркував чоловік.
– Одне бажання, я можу виконати для вас, – промовила Галина.
– Правда? Яке ж? – поцікавився Аркадій.
– Вам не потрібно заїжджати в кулінарію. Я із задоволенням, віддам вам пакети з їжею. Мені вони вже ні до чого, а ви поїсте смачної, домашньої їжі, – посміхнулася Галина. – Не пропадати ж добру!
– Якось не зручно. Адже ви для, когось це все готували.
– Тим, для кого готувала, я виявилася не потрібна. На жаль, так іноді буває! Забирайте зі спокійною душею пакети, мені буде приємно, що хоч хтось оцінить мою працю.
Таксі зупинилося біля під’їзду Галини. Жінка дістала гаманець, щоб розрахуватися, але Аркадій зупинив її:
– Не треба нічого! Сховайте гроші.
– Дякую вам! Провозилися зі мною, тільки час даремно витратили. Прощавайте! Щасливого Нового року! – попрощалася Галина, і вийшла з авто.
Аркадій дивився услід, цій приголомшливій жінці, і розумів, що якщо він зараз упустить свій шанс, то доля вдруге не зробить йому такий подарунок.
– Галино! – чоловіки вибіг слідом за пасажиркою.
Жінка зупинилася, запитально глянувши на Аркадія.
– Галю! Ви не могли б ще одне бажання для мене виконати?
– Яке? – посміхнулася здивована жінка. Аркадій подобався їй все більше і більше.
– Давайте разом зустрінемо Новий Рік? Адже у мене скільки їжі, я сам не подужаю. До того ж, у мене біля будинку розгорнули Новорічний ярмарок, всю ніч будуть гуляння! Це дуже цікаво!
– Ух ти! І катання на трійці буде? – очі жінки загорілися радісним вогником.
– Думаю так. То ви згодні?
– Навіть не знаю … Це божевільний, необдуманий вчинок! – засумнівалася Галя.
– Галино, але ж завдяки таким вчинкам, люди знаходять своє щастя. Погоджуйтеся, прошу Вас!
«Ех! Була не була! Де наша не пропадала! Не хочу більше зустрічати Новий Рік на самоті!»- подумала жінка.
– Знаєте, а я згодна! Поїхали на ваші гуляння! – посміхнулася щаслива жінка.
Цей Новий Рік і всі наступні, Галина та Аркадій зустрічали разом.
Автор – Мілана Лебедьева.