Тиждень тому ходив до сповіді.
Не встиг зайти до церкви, як одразу отримав від доброї парафіянки пораду, яку ікону потрібно піти поцілувати. «Тут же!» (с) Лесь П.
Подякував за пораду.
Після сповіді, став в чергу до причастя. Попереду мене чоловік 20-ть. Стою, щось своє думаю, хор слухаю. Підходить жінка, років +/- 40: «Складіть руки на грудях»!
Подякував за увагу.
Після причастя вирішив не стояти в гурті людей, які вишикувались за проскурками, а відійти вглиб церкви, щоб там дочекатись, коли треба буде піти «під чашу». Ступив два кроки, якась бабця ловить за руку: «Кууууди?!!! А під чашу?!».
Подякував за турботу.
А потім окинув оком люд в церкві і побачив, що немає жодного парафіянина віком від 15 до 25. Та, коротше, я в свої 35-ть був там наймолодшим. І подумав про те, що саме завдяки ось таким «порадницям» наша молодь йде куди завгодно: в іншу віру, в атеїсти, в секти і т.д., тільки не в церкву. Бо ти йдеш до Бога, а потрапляєш на «кастинг правильності перебування в храмі».
Так нагнівався, що треба знову йти сповідатись. Уфффф…