Абсолютно мила історія, яка могла статися з ким завгодно.
Їхала в купе з дівчинкою-моделлю. Ніжна мармурова шкіра, довга шия, виріз виставляє напоказ тугі дівочі груди, плоский животик, ноги йдуть в нескінченність. Старанно і діловито вгризається в знежирений сир, посипає його цукрозамінниками. Через деякий час помічаю, що біля купе починає крутитися провідник. То загляне – пожартує, то допомогу запропонує … Ось, думаю, всі ви однакові! При мені ти такого не робив! А тепер прямо стелешься. Ну ну…
Проходить півгодини – провідник не вгамовується, все заглядає і заглядає в купе. Думаю, пропав мужик. Повівся на тугі дівочі груди, спокусливий знежирений животик, ноги- до нескінченності. Страшна сила – краса. Через деякий час починаю впадати в комплекси. Дивлюся на сусідку із заздрістю і майже ненавиджу.
У моделі підрахунок калорій, білки-жири, банан скибочками. У моделі 20 кілограмів косметики з собою, і ще 40 кілограмів одягу. Я непомітно ховаю свій стаканчик з коньяком в баночку з-під їжі, йду викидати. Вдома куплю знежирений сир і візьмусь за себе. Нічого розслаблятися, кругом моделі …
Поки йшла до туалету, дещо сталося. Провідник побачив мене, підскочив і припустив за мною.
– Дівчина, кричить, дівчина! – я давно за вами спостерігаю …
Насторожилася.
– Я помітив у вас в купе баночку, а у мене бабуся в такі розсаду садить. Не викидайте її, а? Я цю баночку вже півгодини чатую.
Баночку віддала. З моделлю мило базікали всю дорогу. Красива приємна жінка. Чудова попутниця. З провідником переморгувались. Баночок треба ще прикупити. А з комплексами треба зав’язувати.