Чистота в Німеччині, а конкретно в Швабії, була не “вроджена” і дуже навіть примусової, пише trubadurov.net.
Долгое час гітери виливали сміття, азол, сдохших домашніх тварин, кістки і бруд з кухнею тупо за забор, або куда придуться. Як результат, були антисанітарні хвороби, хвороби та обезранені до неможливості деревні та міста.
В XV столітті графа Вюртембергського достала це вонь, і він почав видавати укази, що моль навоз та дерьмо, що виробляє скоттину і людей, доведеться вивезти за околиці або хоча б на «речку», причм тільки ночью. На укази звичайно забили, так як перевіряти їх виконання було нездійсненним, а поліція до кожного сараю ставить дорогу, та й взятки та прислуги для служителів закону скасувати було важко.
Тоді граф видав новий указ, в результаті якого швабські міста різко стали ЧИСТО. Суть наказу сводилась до наступного: якщо ви помітили, що ваш сусід по кілька тижнів не убирає сміття, і не донесли до нього, то наказує не тільки він, але і ви. А якщо ви донесли, то у вас є право на частину його землі. В результаті кожного дня всі демонстративно і уважно убирали мусор перед своїм двором, навмисно боячись стукачества та сусідніх козней.
З одного боку можна розглядати такі методи як державне примушення до стукачеству та насильству над свободою особистості. З іншого боку, шваби досить швидко навели в своїх дач і містах ідеальний порядок, а швабська “Керво” стала частиною культурного надбання.