Михайло Сергійович Горбачов щойно звернувся до Путіна і Трампу із закликом припинити гонку ядерного озброєння.
Горбачов сказав, що настільки близько до критичної межі світ не наближався після початку 1953 р Думаю, що так само небезпечним був і жовтень 1962 – Кубинська криза. У першому випадку агресор помер при загадкових обставинах, в другому – відступив від своїх божевільних планів і незабаром був відправлений на спокій. В обох випадках ініціатива кризи виходила від СРСР і була проявом прагнення розширити підконтрольне йому простір на Земній кулі.
У 1987 р з божевільними претензіями комуністичних вождів на світове панування було покінчено. Саме Горбачов оголосив, що загальнолюдські цінності, і серед них перша – цінність життя – вище цінностей класових або національних. Світ зітхнув спокійно. Горбачов отримав Нобелівську премію миру. Наші ракети вже при Єльцині перестали цілитися в розвинені країни.
Росія ставала частиною нормального світу, який прагне жити нехай і в конкуренції, але в добрих відносинах один з одним. Росію прийняли в J7 збиралися взяти в НАТО і в асоційовані відносини з Європейським Союзом.
І тут Ви, пан Путін, як колись Сталін, Хрущов та Брежнєв в Афганістані і Анголі, вирішили розширювати зону кремлівського панування. Вам мало здалося Росії. Спочатку Грузія в 2008, потім Україна в 2014, потім Сирія в 2015 р Одна авантюра слідувала за одною, і ось ми знову у межі ядерної війни.
Так, до Горбачова світ завдяки кремлівським старцям весь час жив під гнітом страху. “Истопник сказав, що Столична дуже багата стронцієм”. Горбачов зробив світ єдиним, покінчивши з комуністичної агресивністю. Війна настільки відійшла в минуле, що філософ Френсіс Фукуяма проголосив в 1991 р “кінець історії”.
А тепер Ви говорите нам, що якщо немає Росії – навіщо існувати світу.
Пан Путін, Ви самі, своєю невмілої і зовсім несучасної політикою довели світ до межі ядерної війни, і тепер Ви так ставите питання.
Ви вважаєте, що жителям Криму краще стати ядерним попелом, ніж бути громадянами України, що жителям Абхазії і Південної Осетії краще загинути в ядерному пожежі, ніж бачити замість російських солдатів блакитні каски ООН, що дітям Сирії краще задихнутися від хлору і померти в конвульсіях від зарину , ніж мирно жити без Асада в країні під міжнародним контролем.
Спочатку Ви принесли людей Росії в жертву Вашим міжнародним авантюр, прирікаючи їх на бідність, невлаштованість і смерть незрозуміло за що на чужій землі, розбещуючи нашу молодь найманство і вбивством іншу людину за гроші, а тепер Ви готові принести в жертву Вашим амбіціям весь світ.
У XXI столітті Ви робите нечуваний злочин. Одне залякування ядерною смертю – вже злочин, а Ви готові на більше.
Від ядерного протистояння світ повинен повернутися до співпраці і союзу всіх розвинених, усіх ядерних держав, а в першу чергу Росії, США і країн Європи. Світ готовий на це – і вибір тільки за Вами. Задоволені геополітичні амбіції – ніщо в порівнянні з правом на життя і щастя мільярдів людей. Світ чекає, що Ви визнаєте свої помилки, допущені ним у 2008, 2014 і 2015 роках. Тільки за цієї умови світ знову буде міцний. Тільки тоді Росія зможе стати дійсно великою.
АДЖЕ ВЕЛИЧ НЕ В ТОМУ, ЩО МИ МОЖЕМО ВСІХ ВБИТИ, А В ТОМУ, ЩО МИ МОЖЕМО ВСІМ ДОПОМОГТИ ЖИТИ ЩАСЛИВО І СПОКІЙНО.
Джерело