Писати про це не хотіла, але люди старші та розумні порадили це зробити.
Це історія, що шокує, яку варто прочитати кожному, тепер я в цьому впевнена. Вона коштувала життя одному з її учасників. І вона може врятувати чиєсь життя.
Минулої середи я їхала в університет. Як завжди, запізнюючись, як зазвичай, заткнувши вуха бадьорою музикою і розмірковуючи про майбутні екзамени, стоячи в переповненому вагоні, ритмічно посмикуючи однією кінцівкою в такт пісні й звично притримуючи кишеню, в якому лежав телефон, розглядала людей навколо.
Поруч стояли двоє хлопців, тітка в шубі й літня людина в добротному пальті, хутряній шапці та з блискучим кашне на шиї. Власне, дивилася я на його кашне, розмірковуючи про те, який же це несмак. А ще він не дуже твердо стояв на ногах. Вірніше, практично не стояв.
Вийнявши навушники, я стала прислухатися, що говорять про нього хлопчини, ті жартували на тему «середина дня, а вже п’яний в ЗЮЗЮ». Вирішивши, що таки людина в кашне дійсно п’яна, я заткнула вуха, почала згадувати свою бурхливу молодість і задумалась. Адже, випивши стільки, що не можеш стояти, ти будеш виділяти певний аромат (сморід), який не забити жуйками, зубною пастою та одеколоном.
Від людини в кашне не пахло зовсім. Це було дивно.
З вагона ми вийшли разом. Він, похитуючись і мало не падаючи, пішов в сторону переходу на іншу гілку. Я зваживши, чи зможу я не думати весь день про те, що могла допомогти п’яному уникнути падіння під поїзд, але пройшла повз …
… чортихнувся про себе, але підійшла до нього і запитала, чи все в порядку. Людина відповіла – і це було страшно. Тому що вона ПЕРЕПЛУТАЛА СКЛАДИ В СЛОВАХ, зрозумівши по моєму обличчю, що щось не так, він злякано на мене подивився.
Згадавши в соц. мережах опис ознак інсульту, я з завмиранням серця попросила його посміхнутися. Прохання було дивне, мені довелося його вмовляти: «Ну, будь ласка, посміхніться! Красива молода дівчина просить Вас про усмішку – невже ви не посміхнетеся?» Він спробував посміхнутися.
Посмішка розтягнулася на півобличчя. ЦЕ БУВ ІНСУЛЬТ!
Що було далі? Далі я поклала його на лавку. Далі я дзвонила у швидку. Далі я, перекрикуючи гул поїздів, лаялася з оператором швидкої, тому що мені роздратованим голосом продиктували п’ятизначний номер – «Це лікарі метрополітену, туди й дзвоніть». Не витримала! Висловила їй своє обурення, сенс якого зводився до того, що у мене на колінах помирає людина, дзвонити з метро шумно, і взагалі ЦЕ ВАША РОБОТА, домоглася того, що мені сказали «не хвилюйтеся, бригада виїжджає».
Далі були 20 хвилин, які я не забуду ніколи.
З лежачою поряд людиною, яка була блідою, зеленіла – помирала на моїх очах. З людьми, які проходили повз, яких я благала підійти хоча б до тітоньки в будці ескалатора і сказати, що тут відбувається, або привести поліцейського. І які або просто проходили повз, або зупинялися, говорили «дівчина, мені ніколи» і йшли. Потім приїхала швидка. Чоловіка швидко повантажили на носилки та … кошмар продовжився.
Я розумію – годину пік. Всі спізнюються. Всім ніколи. Але ким треба бути, щоб НЕ ПРОПУСКАТИ ЛІКАРІВ З НОСИЛКАМИ, НА ЯКИХ ЛЕЖИТЬ БІЛА, ЯК ПРОСТИРАДЛО ЛЮДИНА ??? Тобто, це риторичне питання. Потрібно бути БЕЗДУШНИМ натовпом.
Через пару годин мені подзвонив хлопчик з бригади, який взяв мій номер, і сказав, що чоловік помер в машині на під’їзді до лікарні – занадто довго він чекав допомоги та не дочекався. Я навіть не знаю, як його звали.
Але тепер я знаю страшну, жахливу річ – я можу померти на очах кількох сотень людей, і ніхто не зупиниться. Мене не стане – але ВОНИ НЕ СПІЗНЯТЬСЯ. І розраховувати можна тільки на себе, і трохи на Бога.
І ще – я не зареклася писати в соц. мережі всілякі заклики тощо. АЛЕ, БУДЬ ЛАСКА! Відривайтеся іноді від своїх думок і дивіться по сторонах. Будь ласка, навіть якщо вам здається, що людина поруч з вами п’яна, псих, неадекват, не бійтеся підійти та подивитися уважніше, чи точно це алкоголь, наркотики, психічне захворювання. Максимум поганого, що може з вами трапитися – вас пошлють якомога далі.
АЛЕ ЦЕ НЕ ТАК СТРАШНО! А, може, ви врятуєте людині життя ??? Або, хоча б, дасте йому шанс за це життя поборотися …
І ще … У вас займе всього одну хвилину прочитати наступне … Нейрохірурги кажуть, що якщо вони протягом 3 годин встигають до жертви інсульту, то наслідки нападу можуть бути усунені. Трюк полягає в тому, щоб розпізнати та діагностувати інсульт і приступити до лікування в перші 3 години – що, звичайно, не просто.
Як розпізнати інсульт: Існують 4 кроки, щоб розпізнавати перші ознаки інсульту:
- попроси людину посміхнутися (він не зможе це зробити нормально);
- попроси сказати просте речення (напр. «Сьогодні гарна погода»);
- попроси підняти обидві руки (не зможе або тільки частково зможе підняти);
- попроси висунути язик (якщо язик викривлений, повернений – це теж ознака).
Якщо проблеми виникнуть навіть з одним з цих завдань – телефонуй в невідкладну допомогу та описуй симптоми через телефон. Один кардіолог сказав, що, розіславши це повідомлення як мінімум 10 адресатам, можна бути впевненим, що чиєсь життя – а може і ваше – буде врятоване.